• Насильство, поняття та види
  • Домашнє насильство
  • Насильство над дітьми
  • Насильство - план дій
  • ВІДЕО

НАСИЛЬСТВО, ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ

Відповідно до офіційної позиції ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я), причини насильства частково зумовлені біологічними та іншими факторами, які дають підстави говорити про певну схильність деяких людей до агресії, однак частіше за все ці фактори взаємодіють із сімейними, суспільними, культурними та іншими факторами зовнішнього характеру і таким чином створюють ситуацію, в якій виникає насильство.

Вчені згодні в тому, що насильство було притаманне людям завжди. При цьому є археологічні свідчення, що показують: миролюбність для доісторичних людей була настільки ж характерною, як і спалахи насильства.

Є також дослідження, що доводять — люди мають безліч природних механізмів, спрямованих на кооперацію, стримування агресії та мирне вирішення конфліктів, та що ці механізми настільки ж природні, як і агресивні нахили.

ВООЗ поділяє насильство на три широкі категорії, класифікуючи його за суб’єктами, що здійснюють акт насильства:

  • замах на власне життя або здоров"я, тобто насильство, яке людина здійснює щодо самої себе;
  • міжособистісне насильство - насильство, здійснюване іншою людиною або групою людей;
  • колективне насильство - насильство, яке здійснюється великою групою, наприклад: державою, організованими політичними групами, озброєними і терористичними організаціями.
  • Інша класифікація актів насилля може бути за їх природою:

  • фізичне;
  • сексуальне;
  • психологічне або емоційне;
  • економічне або те, що полягає у завданні збитків або відсутності турботи, тобто недбале ставлення до потреб особи.
  • ФІЗИЧНЕ НАСИЛЬСТВО – це умисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до травмування, порушення фізичного чи психічного здоров’я; нанесення шкоди честі та гідності, в окремих випадках, до смерті постраждалої особи. Такі діяння (образа дією) відповідно до Кримінального кодексу України кваліфікують як злочин.

    Ви зіткнулися із фізичним насильством, якщо вас:

  • Б’ють, використовують проти вас зброю або погрожують зброєю.
  • Не випускають з власного дому або не пускають до нього.
  • Змушують до вживання алкоголю чи наркотиків.
  • Позбавляють їжі, перешкоджають відпочинку чи сну.
  • Проти вашої волі переміщують в межах однієї держави або за кордон із застосуванням сили, погроз чи обману та інше.
  • ПСИХОЛОГІЧНЕ НАСИЛЬСТВО

    – це насильство, пов"язане з дією однієї особи або групи осіб на психіку іншої особи шляхом словесних образ або погроз, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та завдається шкода психічному здоров"ю.

    Ви зіткнулися із психологічним насильством, якщо вас:

  • Систематично принижують та маніпулюють вами.
  • Переслідують, постійно контролюють, залякують, погрожують, у тому числі щодо третіх осіб.
  • Зневажають та ігнорують ваші бажання, рішення, думки, почуття, безпідставно критикують.
  • Навіюють почуття провини, невпевненості.
  • Ізолюють, забороняють бачитися/спілкуватися із рідними чи близькими людьми.
  • Шантажують.
  • Контролюють у репродуктивній сфері.
  • Ігнорують чи дискримінують через ваші переконання, віросповідання, національну, расову приналежність чи походження та інше.
  • ЕКОНОМІЧНЕ НАСИЛЬСТВО

    – це умисне позбавлення однією особою або групою осіб іншої людини або групи людей житла, їжі, одягу, іншого майна чи коштів, на які постраждалі мають передбачене законом право, та інші правопорушення економічного характеру, що можуть призвести до смерті, викликати порушення фізичного або психічного здоров"я.

    Ви зіткнулись з економічним насильством, якщо вас:

  • Обмежують у доступі до власних коштів чи забороняють використовувати власні кошти так, як ви вважаєте за потрібне.
  • Пошкоджують ваше майно.
  • Позбавляють або перешкоджають у доступі до їжі, житла, майна, документів.
  • Обмежують у можливості працевлаштування, забороняють навчатися чи працювати.
  • Залишають без догляду чи піклування, перешкоджають в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації.
  • Примушують до жебрацтва.
  • Шантажують.
  • СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО

    це протиправне посягання однієї особи або групи осіб на статеву недоторканість іншої людини, а також дії сексуального характеру щодо неповнолітніх.

    Ви зіткнулися із сексуальним насильством, якщо відбулось:

  • Зґвалтування.
  • Примус до небажаних сексуальних контактів або примус до статевих контактів у небажаній ситуації або в небажаний час.
  • Примус до сексу з іншими людьми.
  • Примус до збочених форм сексуальних відносин.
  • Примус займатися порно-індустрією чи секс-бізнесом.
  • Примус до вагітності або аборту.
  • Примус до спостереження за статевим контактом кривдника.
  • ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2671-VIII від 17.01.2019, ВВР, 2019, № 18, ст.73} (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 5, ст.35) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19

    Насилля в сім"ї - одна з прихованих «пухлин» нашого суспільства. Про це не розповідають друзям, рідко звертаються до спеціалістів, намагаються приховати подалі від чужих очей. Така поведінка не сприяє вирішенню проблеми, а тільки погіршує ситуацію, іноді навіть призводить до летальних випадків.

    Одна з головних особливостей домашнього насильства полягає в тому, що воно систематично повторюється, і саме це відрізняє його від конфлікту або сварки. Конфлікт зазвичай має у своїй основі якусь конкретну проблему, яку можна вирішити. Домашнє насильство, навпаки, здійснюють, щоб здобути повну владу та контроль над постраждалою стороною. Це комплексний вид насилля!

    Друга принципова відмінність домашнього насильства від інших актів агресії, яка посилює психологічну травму, полягає в тому, що кривдник та постраждалий є близькими людьми - на відміну від злочину, учиненого незнайомою людиною. А це найболісніше!

    Явище жорстокого поводження людей одне з одним, насилля над дітьми, зокрема домашнє насилля, характерно для усіх соціально-економічних верст населення, усіх культур та усіх кран сучасного світу.

    Згідно з міжнародними дослідженнями, чверть усіх дорослих зазнавали у дитинстві фізичних покарань, а одна з 5-ти жінок та один із 13-ти чоловіків пережили в дитячому віці акти сексуальної наруги.

    У 90% (дев’яноста відсотків) випадків насильства страждають жінки та діти. Рідше зустрічаються випадки домашнього насилля матері над дитиною

    Звичайно, насильство над чоловіками теж є. Десь у середньому 30%

    дзвінків у поліцію з заявою про насилля – від чоловіків. Проте__, так вже історично склалося, що зазвичай агресором є особа більш фізично розвинена, тобто чоловік.

    Щорічно понад 3 млн. дітей спостерігають за насильством у сім"ї або є вимушеними їх учасниками. Багато дітей стають жертвами емоційного (психологічного) насильства та недбалого ставлення. Діти скривджених матерів у 6 разів частіше схильні до саморуйнівної поведінки, 50% із них схильні до зловживань наркотиками та алкоголем.

    95% справ про розлучення порушуються в результаті домашнього насильства. У сім’ї одночасно можуть зустрічатися декілька видів домашнього насильства: фізичне, психологічне, сексуальне та економічне, приниження, залякування та утиски з метою здійснення постійного контролю. І воно може зачіпати геть усіх членів родини.

    Домашнє насильство – це не внутрішньосімейна справа чи особливості родинного спілкування. Це протиправні дії, яким немає виправдання та про які не можна мовчати!

    В Україні існують закони, які захищають вас від насильства. Одним із них є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року. Відповідно до цього Закону, людина має право на ефективний захист від домашнього насильства та отримання необхідної допомоги.

    Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти тільки між подружжям, то тепер згідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» розширилося коло таких осіб.

    До нього тепер відносять колишніх чоловіка чи дружину; громадянські шлюби, тобто спільне проживання без реєстрації у РАЦСі. Розширилося також і коло осіб, яких визнають кривдниками: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі – дядько, тітка, племінники, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі.

    Особи, які вчинили насильство в сім"ї, несуть кримінальну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність відповідно до законів України.

    МІФИ ПРО ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО

    Міфи – це поширені хибні уявлення, які заважають попередженню та подоланню домашнього насильства.

    МІФ 1. «Б’Є – ЗНАЧИТЬ ЛЮБИТЬ»

    РЕАЛЬНІСТЬ: Шукаючи пояснення насильству багато постраждалих роками не звертаються за допомогою. Життя в постійному страху та стресі призводить до втрати впевненості, формування низької самооцінки та різного роду нездужання.

    Але багато жінок вірять, що насильство в їхній сім’ї – це прикрий випадок, що чоловік зміниться – просто має пройти час… треба дати йому «ще один шанс». Тим більше, що кривдник може вибачатися, дарувати подарунки та вкотре запевняти у тому, що «це» більше не повториться. Але, на жаль, насильство відбувається знову і знову. Природа насильства циклічна. Це значить, що з часом ситуація лише погіршиться. Більше того, рано чи пізно може коштувати людині життя!

    МІФ 2. «У ШЛЮБІ НЕ БУВАЄ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ»

    РЕАЛЬНІСТЬ: Сексуальне насильство - це злочин, якому немає місця у стосунках між людьми, і не важливо, одружені вони чи ні. Статеві контакти мають відбуватися за згодою обох партнерів, бути прийнятними та бажаними для обох. Якщо статевий контакт відбувається з примусу, в небажаній формі, партнер залякує, принижує чи ображає – це насильство!

    МІФ 3. «РЕВНОЩІ – ЦЕ ДЕМОНСТРАЦІЯ ЛЮБОВІ»

    РЕАЛЬНІСТЬ: Ревнощі, в першу чергу, є проявом невпевненості партнера у собі або ж виявом почуття власності («Це моя дружина (чи мій чоловік) – і я маю право її (чи його) контролювати»). Дехто може вважати, що сварки, конфлікти та ревнощі бувають у більшості стосунків та є нормою взаємин. Це не так. Варто пам’ятати, що обмеження волі, тотальний контроль, агресія – це прояви насильства.

    МІФ 4. «ПОТРІБНО ТЕРПІТИ ЗАРАДИ ДІТЕЙ»

    РЕАЛЬНІСТЬ: Діти, які ростуть у повній сім"ї та бачать насильство, страждають набагато більше за тих, хто зростає з одним із люблячих батьків у гармонійних стосунках та родинному спокої. Діти, які є свідками насильства між батьками чи близькими родичами, навіть якщо фізично уникають його, страждають душевно.

    Це негативно впливає на їхній емоційний стан, взаємовідносини з однолітками, навчання. Існує ризик того, що вони повторять приклад батьків у дорослому житті.

    МІФ 5. «НАСИЛЬСТВО – ЦЕ ТІЛЬКИ ПОБОЇ»

    РЕАЛЬНІСТЬ: Окрім фізичного насильства не менш небезпечними є й усі інші його види. Наприклад, економічне насильство часто ховається за маскою турботи: партнер наполягає на відсутності необхідності працювати чи навчатися, проте потім з"являється тотальний контроль, звітування за використані кошти та приниження. Більше того, відсутність економічної незалежності є однією із головних причин замовчування та прийняття фізичного насильства.

    МІФ 6. «ЖІНКА САМА ПРОВОКУЄ НАСИЛЬСТВО»

    РЕАЛЬНІСТЬ: Багато жінок, які зазнали насильства, вважають себе винними у тому, що сталося. Кривдники також можуть перекладати свою провину на жінку або на обставини, виправдовуючись, мовляв, «вона мене сама спровокувала…». Людину, яка вчиняє насильство, не треба жаліти або виправдовувати, говорити: «Він не міг інакше…», тому що будь-яку ситуацію можна вирішити без насильства.

    МІФ 7. «НУ, АЛЕ Ж НЕ Б`Є!»

    РЕАЛЬНІСТЬ: Жертвою може стати будь-хто із членів сім’ї. Як жінки, так і чоловіки можуть вдаватися до деструктивної поведінки, яка робить взаємини токсичними та нездоровими. Психологічне насилля непросто побачити ззовні. Немає синців та подряпин, як у потерпілих від фізичного кривдження, але є шкода психічному стану людини та її самооцінці.

    Якщо ви перебуваєте в стосунках, де вас знецінюють, критикують, ображають, постійно з кимось порівнюють, то ви знаходитеся в зоні ризику. Депресія, безпорадність, зневіра в світі та в собі, думки та спроби самогубства – наслідки психологічного насилля.

    Дуже часто про психологічне насильство кажуть, що «це просто сварка», «це просто ревнощі» і «це нормально», але це не нормально! Те, що принижує честь та гідність особи, це і є насильство.

    Звільнення від міфів – перший крок до покращення стосунків із партнером.

    Статистика Нацполіції свідчить, що понад 60% постраждалих від насильства не зважуються говорити про нього чи звертатися в правоохоронні органи.

    Історії цих людей залишаються за зачиненими дверима їхніх будинків. Хтось не розуміє, що ситуація не нормальна та продовжує терпіти, інші – побоюються суспільного осуду чи втрати авторитету. Буває і так, що потерпілі особи шкодують своїх кривдників, або бояться, що не впораються самі фінансово чи по господарству. Когось кривдник залякує так, що думка звернутися в поліцію навіть не виникає…

    Проблема соціального та правового захисту дітей завжди була та залишається надзвичайно актуальною для України. Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» та Конвенції ООН про права дитини кожній дитині, а дитина – це особа до досягнення нею повноліття, тобто 18 років, гарантоване право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та забезпечення її інтересів.

    Закони України «Про охорону дитинства» та «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вказують, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, або ж вчинили насильство в сім"ї, несуть кримінальну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність відповідно до законів України.

    Жорстоке поводження з дитиною - це будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сім’ї або поза нею. Крім цього, жорстоке поводження з дітьми може виявлятися у простому нехтуванні потребами дитини, тобто відсутності уваги, турботи, догляду та виховання дитини.

    Давно вже досліджено, що дитина відтворює в майбутньому ту модель поведінки, з якою вона має справу у дитинстві.

    Насильство породжує насильство аж до порушення закону. В одинадцяти українських виховних колоніях нині відбувають «перековку» 2215 неповнолітніх. Понад половина їх були засуджені за крадіжки, чверть — за розбій і пограбування, 10% - за нанесення тяжких тілесних ушкоджень або вбивство.

    Психологічне насильство над дитиною – це вплив на психіку дитини з використанням словесних образ, погроз, а також переслідування, залякування, критика, маніпуляції, що можуть призвести до виникнення у дитини пригніченого або хронічного тривожного стану, затримки чи порушень психоемоційного, розумового, соціального та фізичного розвитку.

    Може спостерігатися демонстрація повної відсутності страху, невиправданий ризик, зухвала некерована поведінка, агресивність, синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та підвищений рівень відповідальності), занижена самооцінка, схильність до «мандрів», наявність шкідливих звичок, жебракування; знущання над тваринами чи іншими живими істотами та інше.

    Сексуальне насильство над дитиною або розбещення – це протиправне посягання на статеву недоторканість дитини, дії сексуального характеру стосовно дитини, що проявляються як зґвалтування, сексуальні домагання, непристойні пропозиції, будь-які інші дії сексуального характеру.

    Ознаками сексуального насильства можуть бути: захворювання, що передаються статевим шляхом; дитяча або підліткова проституція;

    рання вагітність; не властива віку дитини сексуальна поведінка; нашарування без потреби великої кількості одягу на тілі або використання одягу, що максимально приховує тіло; синці, сліди від укусів, а також психологічні та поведінкові прояви, що можуть свідчити про насильство над дитиною.

    Економічне насильство над дитиною – це недбале ставлення до базових матеріальних потреб дитини, відсутність турботи, занедбання дитини.

    Ознаками економічного насильства є: постійне голодування через брак їжі; брудний одяг або одяг, що не відповідає певному температурному режиму; брак потрібного медичного лікування, антисанітарні умови проживання, неохайний вигляд, брудні нігті та волосся, наявність інфекцій, жебракування, втечі з дому; залучення дитини до важкої праці та інше.

    Фізичне насильство над дитиною – це дії із застосуванням фізичної сили, спрямовані на завдання їй фізичного страждання. Умисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести до смерті, порушення фізичного або психічного здоров"я, а також посягання на честь та гідність; загрози вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання та інше.

    Спостерігаючи за насильством у родині, діти можуть дійти висновку, що насильство є загальноприйнятим способом, яким доцільно вирішувати конфлікти або певні проблеми. Такі діти зазвичай нездатні виразити свої емоції, почуття вербально, а наслідують дорослих, застосовуючи насильницьку модель поведінки.

    Недоліками сімейного виховання обумовлено приблизно 60—80 % випадків протиправної поведінки молоді. За статистикою, більше половини дітей, які скоїли злочини, зростали у проблемних родинах, кожен третій підліток -правопорушник має неповну сім’ю, у майже 10 % неповнолітніх, які вчинили злочин, батьки були позбавлені волі.

    Діти із сімей, де є домашнє насильство, переживають почуття страху. Цей страх може виявлятися по-різному: від замкненості в собі й пасивності до агресивної насильницької поведінки.

    У сім"ях, де насильство - це метод виховання, про факти насилля не говорять, їх не оцінюють і не засуджують. Але дитина відчуває, що з нею не все гаразд, бо її сім"я відрізняється від інших. Це призводить до ізольованості.

    Дитина, яка втікає з дому або яку вилучають із сім’ї, нерідко відчуває теплі почуття до батьків, захищає їх, намагається виправдати, незважаючи на те, що батьки жахливо поводилися з нею.

    Не є поодинокими випадки, коли дитина сама втягується у сімейний конфлікт, намагаючись захистити матір, проти якої спрямовано агресію.

    Хочемо зауважити, що у сучасних сім’ях взаємодія між батьками й дітьми все менш якісна. Відсутні живе спілкування та реальна зацікавленість життям дітей. Батьки ніби і присутні у житті своїх чад фізично, але емоційно все менше в нього включені. Сучасні батьки страждають від «постійної часткової уваги» та «хронічної зайнятості». І запитання до дитини «Як твої справи?» - звучить швидше як риторичне.

    Батьківська неуважність, якщо вона трапляється час від часу, не є катастрофою, вона навіть може виробити у дитини стійкість та незалежність. Але інша річ, коли це відбувається постійно.

    Неуважні дорослі стають дратівливими, коли їх відривають від їхніх справ, телефонів, гаджетів. Ніби дитина намагається ними маніпулювати, тоді як насправді вона просто хоче уваги. А це свого роду і є психологічне насильство - ігнорування, яке руйнує базові умови розвитку особистості дитини: довіру, визнання, приналежність до сім’ї, співпереживання.

    Якщо ви стали свідками насилля над ДИТИНОЮ, не потрібно бути байдужими. Потрібно негайно повідомити місцевий орган поліції для запобігання подальших негативних наслідків. Варто дочекатися приїзду працівників поліції та простежити, які дії будуть учинені. Поцікавитися, чим закінчилася ситуація, які заходи були вжиті, щоб переконатися, що дитина захищена і права її не порушуються.

    Що ж робити, коли ВИ стали жертвою насилля? Не мовчіть! Звертайтесь у правоохоронні органи, викликайте поліцію. Приверніть увагу сусідів, що допоможе не лише припинити насильницькі дії, а й зафіксувати сам факт насильства для подальшого покарання кривдника.

    Телефонуйте на гарячу лінію «Ла Страда-Україна» з питань запобіганню домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації — з мобільного телефону безкоштовно за номером 116-123.

    Звертайтесь у медичні установи, громадські та релігійні організації, соцслужби, які можуть надати тимчасовий притулок постраждалим від домашнього насильства, задіяти в реабілітаційних програмах, надати психологічну допомогу. Центри безкоштовної правової допомоги також надають цілий комплекс безкоштовних послуг для постраждалих.

    У нашому місті працює громадська організація «Чайка», що займається проблемами людей, які стали жертвами домашнього насильства та торгівлі людьми.

    Немає виправдання бездушності, цинізму, агресивності та жорстокості. І щоб не потонути у хвилях негативних емоцій, гніву, незадоволеності життям, які накладаються на не зовсім здоровий соціальний фон, ми закликаємо всіх берегти в собі людське, поважати у собі людину!

    Нехай ваші сім’ї буде взірцем людяності, доброти та любові. І тоді нам не треба буде наголошувати на правах дитини, бо їх ніхто не буде порушувати, а обов’язки батьків будуть сприйматися не як обтяжливий тягар, а як органічний прояв любові до дитини, підтримки в ній людської гідності та самоповаги.

    І в житті, як на полі мінному,
    я просила в цьому сторіччі
    хоч би той магазинний мінімум:
    — Люди, будьте взаємно ввічливі! —
    і якби на те моя воля,
    написала б я скрізь курсивами:
    — Так багато на світі горя,
    люди, будьте взаємно красивими!

    Ліна Костенко

    Бажаємо всім, хто нас читає ніколи не почувати себе жертвами, приниженими, ображеними, заляканими чи непотрібними.

    Зичимо всім любові від рідних, добра від людей, домашнього затишку та мирного неба над головою!

    ОСОБИСТИЙ ПЛАН БЕЗПЕКИ

    Ваші кроки у випадку домашнього насильства, щоб захистити себе та дітей:

    1. Знайдіть безпечне місце у приміщенні та визначте, як можна швидко вийти з будинку
    2. Знайдіть адресу одного чи декількох місць, де можна залишитися на ніч у разі необхідності, та продумайте маршрут, як швидко потрапити туди у будь-який час, запам’ятайте їхні контакти (це може бути домівка друзів чи один із притулків для постраждалих)
    3. Спілкуйтеся з друзями та родичами, яким довіряєте, та розкажіть їм про свою ситуацію;
    4. Тримайте постійний контакт із довіреною особою, щоб вона / він знали, де ви знаходитесь, і чи все у вас гаразд
    5. Сховайте в таємному місці оригінали або копії важливих документів, певну суму грошей, телефон із сім-картою, записані номери важливих телефонів та адреси, одяг та ліки для себе та дітей
    6. Майте складеною «тривожну» сумку із речами першої необхідності
    7. Не залишайте інформацію, яка допоможе кривднику знайти вас
    8. Попередьте сусідів або близьких про можливу небезпеку та попросіть їх якнайшвидше звернутися до поліції у разі необхідності
    9. Знайдіть безпечне місце у приміщенні та визначіть, як можна швидко вийти з будинку. Дізнайтеся, чи є в місті чи області заклад для безпечного перебування жінок або мобільна бригада соціально-психологічної допомоги, та зверніться туди за додатковою консультацією щодо можливих дій
    10. Зателефонуйте на цілодобову Національну “гарячу лінію” з протидії домашньому насильству - 116 123 (анонімно, безкоштовно та конфіденційно) та дізнайтеся, де і які послуги можна отримати
    Якщо ситуація критична: Знайдіть безпечне місце та зателефонуйте до поліції за номером 102








    МИ В СОЦМЕРЕЖАХ
    Завантаження ...

    Телефон довіри

    Мій храм науки!

    Моя Alma - Mater!
    Плин часу вже збіг.
    Кладу своє серце
    На теплий поріг.

    Мій храме науки,
    Де квітла надія,
    Де праця кипіла
    І доля раділа.

    І учень майстерно
    Долав перешкоди:
    Слабкий фахівець
    І понині не в моді.

    Училище наше –
    криниця добра,
    Духовності сила
    Й проміння науки.

    Крокуй у майбутнє
    Міцною ходою,
    Моя Alma – Mater,
    Ми завжди з тобою!

    М.С. Присяжнюк